Веселка над прірвою

Відчай … Безмовний крик про допомогу, прірва … Ситуація, в якій виявляється кожен, хто не з чуток знає, що таке алкоголізм. Не стала винятком і наша пара-Сергій і Анжела.

Спогад про ті страшні часи досі сковує льодом страху. Мокра подушка, пекучий страх смерті сосущий десь під ложечкою усвідомлення: пити не можна, зупинилося серце, а випити потрібно, серце зупинитися!

Злоба, безнадія, все люди-звірі і вороги. Після чергової чарки вже не знаєш, де поставити кому в реченні випити, не можна жити.

Що ж таке мало статися, щоб ми вибралися з цієї прірви?

Сергій:

Довго, нестерпно довго добирався я до усвідомлення, що я алкоголік. Втрачаючи відносини, повагу сина, розчиняючи в пляшці спиртного я стрімкими кроками йшов до прірви. В останні роки мого вживання, а стаж пристойний, близько 30 років, Анжела (моя друга супутниця життя), почала активно боротися за моє одужання. І хоча з мого боку це викликало лише агресію і неприйняття, я відчув, що у мене з’явився однодумець, а не товариш по чарці. А страшна воронка алкоголізму тягнула мене все далі і далі. Захмарна тиск, постійні думки про суїцид і агресія. На “отходняк” вбивав тваринний страх смерті, боявся заснути, оскільки організм такий стан починав сприймати як затишшя перед смертю. Ніхто мене не розумів, в першій родині я натрапив на стіну засудження, перегляд фільмів дружини з назвою “Глянь на себе, до чого ти допився” (режисер – перша дружина), при цьому в моєму будинку дуже часто збиралися компанії друзів і подруг дружини з тривалими застіллями. Одним словом-мінне поле для алкоголіка. Одужувати в таких умовах було неможливо. Одного разу відчуваючи що смерть вже стоїть за спиною, що Анжела як би вона не намагалася не може врятувати мене від цього, злий на себе, на неї і весь світ я пішов прогулятися. Відчай моє досягло апогею. Я підняв очі в небо і раптом побачив веселку. Напевно, це був знак згори. “Боже, – благав я, – допоможи мені!”

Ви скажете – це містика, такого не буває, але саме з того моменту в моєму житті з’явився Бог. Бог в особах: дружина, групи АА, де кожен чомусь учить, ранні промені сонця, весняні пробудження, яскраві фарби життя, якої я тільки почав жити. Життя тверезого алкоголіка …

Анжела:

Проблема алкоголю в моєму житті стала особливо гострою після знайомства з Сергієм – моїм улюбленим унікальною людиною. Я не хотіла бачити, що его п’янка давно стала аномальної, а на зауваження друзів: “Так він же алкоголік” – відповідала різко, що це не їх розуму справа. Дуже швидко наш бурхливий роман зайшов в стадію п’ємо разом, потім я допивав все дуже швидко, йому менше залишиться, потім бреду в найближчу аптеку за змусили замислитися засобами. Залишки здорового глузду підказували мені, що виплисти з безодні алкоголю можна тільки разом, потім були кодування, відкладене пияцтво з обітницею Богові “Рік не пити”, але все це давало лише тимчасовий ефект, повернення в вживання приносив бажання допити все що за рік заощадити. Пам’ятаю, після чергового алкогольного ПП я раптом усвідомила власне безсилля в боротьбі зі спиртним, допомогти мені було не кому, і ось тоді я опустилася на коліна і почала благати Діву Марію заступитися за своїх грішних дітей, врятувати мене і мого чоловіка. Це була молитва відчаю, молитва-надія. І Всесвіт почула мене, Тепер свій кожен день я починаю словами: «Прімелосердная Владичиці до твого заступництва нині вдаюся …»

Так, після всього пережитого нами, подальша тверезе життя мала б нагадувати фразу з казки: «… жили вони довго і щасливо, померли в один день». Але на самому початку одужання ми зіткнулися з новими “тверезими” проблемами. І якби наша сім’я не вчилася б по-новому сприймати дійсність, перейменовуючи “проблеми” в задачі, прислухатися до мудрості святого писання “Як мислить людина в серці своєму то він і є” подальше одужання було б неможливим.

До того, що ми зараз маємо сім’я прийшла простим, перевіреним шляхом …

Сергій:

Я якось відразу “зачепився” за групи АА. Прекрасно пам’ятаю перші відвідини зборів. В історіях, розказаних братами і сестрами, я начебто слухав все про своє життя.

Відкриття, що алкоголь робить всіх однаково нещасними, виростило в моїй душі почуття єдності з АА. Спонсора в “чистому вигляді” у мене не було, але брат Валерій за кілька індивідуальних зустрічей зміг щось перевернути в моїй свідомості. Так, я до сих пір вважаю себе “сирим” в одужанні, кожен день прошу Бога дати мені тверезим. І Бог чує мене. Я навчився іскріння звертатися до своєї Вищої силі. У цьому мені дуже допомогла “Крокова група АА”. З дитинства не люблю багато писати, а тут, в компанії однодумців просто вивернув душу навиворіт. І це в письмовій формі! Ніколи б не подумав, що зможу ось так описувати свої почуття і емоції. Згадалися забуті образи, захотілося попросити пробачення навіть у тих, хто вже ніколи не зможе мене почути. Після роботи по кроках одужувати стало легше.

Ще дуже люблю своє служіння-секретаря групи. Почуття відповідальності, братерську єдність АА допомагає мені відволікатися від соціуму, відновлювати свої моральні сили.

Дуже часто ми з дружиною відвідуємо форуми АА в інших містах. Це теж допомагає мені йти від вживання. На одному з семінарів почув фразу, яка донині служить мені як девіз: однією рукою я тримаюся за Бога, другий – за АА, третин руки, щоб взяти склянку спиртного, у мене немає.

Анжела:

Спочатку мого одужання я відвідувала разом з чоловіком (без перерви) 90 зборів АА. За цей час групи стали другою сім’єю. Після зборів на душі ставало так ясно, кудись ішли “земні” проблеми, в тому числі і конфлікти з коханою. А трохи пізніше брат з “домашньої” групи АА запропонував нам з чоловіком зайнятися служінням. Якось сама собою розділилися наші обов’язковості: Сергій веде групу, я відповідаю за господарську частину наших зборів. Це служіння дуже згуртувало нашу сім’ю.

А заглянути всередину себе очистити душу допомогли 12 кроків. З теплотою згадую зборів нашої маленької покрокової групи. Люди відкривалися один перед одним, вчилися щоденній роботі над собою, без якої одужання навряд чи можливо.

Разом з чоловіком, братами і сестрами АА ми часто відвідуємо форуми в інших містах. Подорожували машиною, в ній же і проводимо групи АА в дорозі – вільне спілкування без регламенту. Спілкування, яке дарує позитивні емоції, відчуття єдності і простого людського щастя. А участь в кожному форумі вписує нову сторінку в книгу нашого одужання.

Ось так і живе родина Сергія та Анжели. Сім’я, яка завдяки Богу і АА відступила від прірви і побачила свою веселку.

  • Posted by Rocky
  • On 05.06.2018
  • 0 Comments
  • 0 likes

0 Comments

Leave Reply