ОДЕСЬКІ НОТАТКИ ПОЛТАВСЬКОГО АЛКОГОЛІКА

… Монотонний стукіт коліс наче відігравав якусь мелодію. На верхній полиці потягу, що рухався до Одеси, я вже потихеньку засинав. Але віднедавна звик до щоденного одинадцятого кроку програми АА. Тому, навіть у цих, не зовсім зручних умовах, не збирався від нього відмовлятися. Втім, медитація і молитва потребують усамітнення. Тож вийшов у тамбур, зосередився на пейзажі за вікном, що швидко плинув перед очима.

– Боже, даруй мені душевний спокій…

– Може пивця? – чийсь голос раптово і насильно відірвав від духовної справи. – Товстенька провідниця вивчала мене своїм пронизливим поглядом.

– Ні, дякую, – чемно відповів я.

– А що ж так? – не вгамовувалася вона. – Здоровий спосіб життя?

– Щось на кшталт того, – буркнув їй у відповідь і після короткої паузи додав – Алкоголік я, тому й не п’ю.

Провідниця ще раз здивовано зиркнула, знизила плечима і мовчки повільно пошкутильгала до свого купе. А я продовжив молитву…

***

… Квартиру в Одесі зняли швидко. Телефонував по об’явам на стовпах. Поталанило із третього дзвінка. Господар сам приїхав за нами власною автівкою.

– До санаторію «Одеський» далеко від вас? – майже відразу запитав я, зручно вмостившись у салоні авто.

– Ти ба, знову ним цікавляться. Сьогодні ви, певно вже п’ятий, хто мене це запитує.

Я у відповідь промовчав, а господар, пояснюючи дорогу, поцікавився: «А що у вас там відбуватиметься?»

– Фоо-ру-ум…, – тягнув я, намагаючись приховати хвилювання. Не хотілося порушувати анонімності, але й брехати бажання не було. Я зробив паузу, розмірковуючи, як закінчити фразу. Але господар мовчав, то ж не став говорити далі і я. Анонімні алкоголіки залишилися АНОНІМНИМИ.

А вже через кілька хвилин, оглядаючи кімнату, дякував Богу за те, що гарно влаштувався, до форуму зовсім близенько і з незручної ситуації вийшов «сухим»…

***

… Зал був заповнений вщент. Люди стояли навіть у проходах. На обличчях багатьох сяяли усмішки. Царювали радість і душевний спокій, виплекані та викристалізувані місяцями й роками тверезого життя.

– Ого скільки вас! – відверто дивувалася моя дружина, яка вперше відвідала таке поважне зібрання тверезих людей з багатьох областей нашої країни та сусідніх держав.

– Через рік в Івано-Франківську, на 30-річчя АА в Україні, з’їдеться ще більше, – не без гордощів заявив я.

Тим часом розпочався парад тверезості. На жаліючи долонь, присутні аплодували й тим, хто не брав чарку в руки більше двадцяти років, і тим, хто покінчив з оковитою лише тиждень тому.

– Мене звати Хейно, приїхав із естонського Таллінна тверезий 25 років: Тут вчетверте. Чесно кажучи, інколи плакати хочеться. Мені дуже гарно на душі. Це важко передати словами. Тут люди такі, як і я – досягли висот у тверезості. Вдячний усім. Разом ми – сила.

– Я Саша із Білорусі, тверезий дев’ять з половиною років: Зустрічі із друзями з багатьох країн – незабутні. Із кимсь не бачилися місяць, рік, а то і п’ять років. У душі панують почуття радості, причетності, Божого дотику. Люблю такі заходи. Вони допомагають підтримувати тверезість. А найбільше радію новачкам. Вони – найперші помічники і вчителі.

– Сергій із Полтави, тверезий майже 3 роки: Із задоволенням їжджу із друзями по багатьох містах, де проходять форуми. Анонімні алкоголіки стали моїм другим життям: витягли із алкогольної прірви, подарували багатьох друзів.

– Василь із Івано-Франківська, тверезий 10 років і 2 місяці: В Одесі – дуже прекрасні люди. А будь-який форум Анонімних Алкоголіків зміцнює тверезість. Це те, що мені потрібно. Івано-Франківськ виграв тендер. Наступного року, 5-7 липня, прийматимемо форум, присвячений 30-річчю АА в Україні. Готуємося зустріти гостей. Запрошуємо усіх бажаючих.

***

Такий збіг трапляється рідко, але у житті всяке буває. Повертаючись додому, у потязі я потрапив у вагон до тієї самої провідниці.
– Яке будете пиво – світле чи темне? – нашіптувала вона у сусідньому купе.
Я сидів збоку. За мить наші погляди зустрілися.
– Вам не пропоную, – буркнула вона. – Пам’ятаю: здоровий спосіб життя, – її огрядна фігура повільно рухалася у бік тамбуру.
… Монотонний стукіт коліс наче відігравав якусь мелодію…

  • Posted by Anatoliy
  • On 26.09.2018
  • 0 Comments
  • 0 likes

0 Comments

Leave Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *