Мене звати N., - я алкоголік

Більше 20-ти років мого життя пройшло в стані активного пияцтва. Алкоголь поступово руйнував в моєму житті все, що можна було зруйнувати: сім”ю, роботу, здоров»я, відносини з близькими, рідними та друзями. На початку я пив, тому що це мені дуже подобалося. Вірніше, мені дуже подобався той стан, який наступав після випитої чарки спиртного.

Мене звати N., - я алкоголік. На сьогодні я не соромлюсь цього слова. Підсвідомо я розумію, що воно не несе позитивних емоцій, але це – діагноз. Це діагноз, який я поставив сам собі, це - те, з чим я повинен навчитися жити. Жити тверезим…
Більше 20-ти років мого життя пройшло в стані активного пияцтва. Алкоголь поступово руйнував в моєму житті все, що можна було зруйнувати: сім”ю, роботу, здоров»я, відносини з близькими, рідними та друзями. На початку я пив, тому що це мені дуже подобалося. Вірніше, мені дуже подобався той стан, який наступав після випитої чарки спиртного. Появилась психологічна залежність - випивати, щоб насолоджуватись тим станом, тією легкістю та безтурботністю. Потім я пив все більше, бо вже не міг не пити – появилась сильна залежність організму. Без алкоголю в мене були неврівноважені емоції та відчуття, схожі на напружений стан “зжатої пружини”, коли в голові пульсує лише одна думка – “де взяти випити?”,- і лише потім можна було що-небудь робити. Я не міг не пити при всьому своєму бажанні, як би не намагався “взяти себе в руки” – тяга до спиртного була набагато сильніша.
Я сотні разів клявся та божився рідним, ставав на коліна і обіцяв жінці - що все – більше не п»ю! Але моїх обіцянок вистачало на тиждень, максимум – на два. При першому ж натяку на випивку я все забував і знову починав пиячити. В такі моменти в сторону відсовувалось все: діти, жінка, робота, а чарка була на першому місці. Вип»єш – розкриваються очі, починаєш жити; немає чарки – немає життя. Коли дружина вже не могла терпіти і запропонувала поїхати до якоїсь баби в село, яка “змовлює”- я легко погодився, але це мені зовсім не допомоголо, я продовжував пити, як і раніше.
На шляху мого пияцтва в мене траплялось практично все, що трапляється у людини, яка має сильну алкогольну залежність: пропиті зарплати, стаття в трудовій книжці про звільнення за прогули, сварки з дружиною, перелякані до плачу діти, безкінечні борги на “точці”, я втратив друзів, знайомі від мене відвертались, на заводі – останнє суворе попередження, мати взагалі не хотіла бачити сина-алкоголіка, і найболючіше – це відсутність будь-якої надії на краще… З часом ставало все гірше і гірше, вже п»єш, а радості ніякої – жити не хочеться, якась глуха безвихідь. Туга та біль. На душі моторошно. Памятаю, раз їду в тролейбусі, а в середині пустота, так сумно стало, аж задумався: “ …що то в мене за життя, все лише навколо стакана з горілкою крутиться…а радості від такого життя ніякої…” А що робити - не знав. Кинути самому пити я був не в силі. Відверто кажучи, вже були різні темні думки про непотрібність та безнадійність свого життя. Я був просто у відчаї…
Моя донька з болем в душі та сльозами визнавала, що в неї батько – алкоголік. Одного разу до мене потрапив аркуш, на якому була інформація про таких же, як і я – алкоголіків, але які видужують від алкоголізму завдяки рекомендаціям “12 кроків Анонімних Алкоголіків” “Спробуй, татку, можливо, це допоможе тобі…”- звернулась донька. Я ні з ким не спілкувався, мене ніхто не вмовляв – просто аркуш паперу зі скупою інформацією та адреса, де проходять зустрічі Анонімних Алкоголіків – людей, які намагаються жити тверезим життям… І я пішов. Я не знав, куди я йду і що там відбувається, але я йшов, бо хотів кинути пити…- відверто кажучи, я просто захотів жити.
Мене вразило їхнє тепле відношення до мене. В мене ніхто нічого не розпитував, я нікому нічого не пояснював, - вони були привітні, раділи, що я звернувся до них і кожен був готовий допомогти мені. Адже вони такі ж самі алкоголіки, як і я,- лише тверезі. І я такий же, як вони, і проблеми у нас однакові. Я мав бажання кинути пити - і вони прийняли мене в своє товариство. Практично відразу в мене пройшла алкогольна залежність, пропала тяга.
На сьогоднішній день в мене досить стійка тверезість, вже багато років підряд (з 1998 року) я зовсім не вживаю алкоголь. Я вдячний долі, що ці прості люди - Анонімні Алкоголіки – трапились на моєму життєвому шляху. Поступово я почав застосовувати рекомендації програми видужання «12 Кроків Анонімних Алкоголіків». З такою ж регулярністю, як я раніше випивав стакан за стаканом спиртне, зараз я три - чотири рази на тиждень відвідую зустрічі Анонімних Алкоголіків – своїх друзів і спілкуюсь з ними, підтримуючи свою тверезість.
В Товаристві АА кажуть: «Разом ми можемо зробити те, що по-одинці нам не під силу» – жити тверезим життям в наш бурхливий напружений час, вирішувати життєві проблеми, не ховаючись за пляшку. І мені це вдається.


 

Всі статті...
Присылайте Ваши истории и статьи на
aa.ua.infocom@gmail.com

Новини АА України:

Оголошення

2018-11-03: 3-4 листопада 2018 року 25-а річниця створення АА в місті Житомирі
... детальніше

Новини

2018-06-10: Розпочав функціонувати ОФІЦІЙНИЙ САЙТ Західного регіону Анонімних Алкоголіків України
... детальніше

2018-06-10: День народження АА
... детальніше

2018-03-01: Нове видання Українського Центру Обслуговування Анонімних Алкоголіків
... детальніше

Вышел из печати очередной номер журнала "Джерело
... Детальніше

Що таке АА? (слайдшоу)
... Дивитись

Інформація для преси
... Детальніше